Language:

УкраїнськаEnglish

Taras Chubai & Plach Yeremii with the program "The Best"

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ ЗНОВУ ЗАЛУНАЮТЬ У МУЗИЧНОМУ ПРОСТОРІ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО!


По-справжньому культовий рок-гурт "Плач Єремії" 2 лютого виступить на сцені Хмельницької обласної філармонії. Музиканти вирішили влаштувати велике концертне шоу з уже добре відомими піснями.


Колектив на чолі з музикантом-філософом Тарасом Чубаєм вже більше кількох десятиліть торує власний музичний шлях щиро та без пафосу. У 90-х вони відкрили слухачам глибокодумну українську співану поезію, яка зачіпає найтонші струни душі кожного з нас. І з того часу у пісні гурту закохуються все нові і нові покоління.
МУЗИКА ДЛЯ ДУШІ!


"Плач Єремії" творять інтелектуальну рок-музику, яка спонукає до роздумів, яка надихає. Під їх пісні ми закохувались, сумували та сподівались, під них ми дорослішали, шукали й перемагали. Слухаючи їх, ми можемо знову переживати найзворушливіші, найдраматичніші, найпотаємніші моменти життя. Чого варта лише знаменита композиція "Лиш вона", яка стала найбільш впізнаваною серед українських пісень та гідна називатися справді народною.
Чубай мольфарить свою музику сам для себе, але вона не залишає байдужим нікого!

 

*Український рок-співак, композитор, лідер гурту "Плач Єремії" Тарас Чубай народився 21 червня 1970 р. у легендарному місті Львові в сім'ї Галини та Григорія Чубаїв. За сповідування в своїй поезії національної ідеї КДБ переслідувало Грицька Чубая, через що було важко влаштуватися на роботу, тому він проводив з сином дуже багато часу (разом вони ходили до лісу, на футбол...) Малому Тарасу подобалися написані батьком дитячі віршики, але багато чого з його поезії не розумів. Зате йому до вподоби були витівки батька і те спільне проведення часу, яке згодом дало дуже багато. 1976 р. малий Тарас вперше потрапив до театру Опери та балету. Разом з батьком вони прийшли на концерт Чеслава Нємана. В черзі за квитками Тарас голосно так запитав: "Тату, а що це, вони всі на Нємана прийшли?" – чим привернув загальну увагу. Попри те, що Тарасу тоді було тільки шість років, він дуже добре пам'ятає концерт, навіть які пісні виконував Чеслав Нєман. Фактично на музиці Чеслава виріс Тарас, завдяки йому згодом почав співати поезію. Далі Тарас навчався у Львівській музичній школі ім. С. Крушельницької, де грав у оркестрі. В той час, як всі хлопчиська грали у футбол, Тарас "пиляв" скрипку. Якось, років у десять, він записав на магнітофон годину своїх занять, потім увімкнув його, а сам вистрибнув у вікно і побіг ганяти м'яча. Потім повернувся і вимкнув – ніхто нічого не помітив. Тарас повторював це разів п'ять, а потім мама увійшла, і все розкрилося. Батьки так сміялися з цієї витівки, що навіть особливо й не покарали сина. У школі дивувався, що їх пробують навчити тому, що він уже давним-давно знає, тому до класу сьомого-восьмого взагалі не вчився. 1982 р. помирає батько, але залишилася його поезія, його бібліотека, фонотека, і це все стало ґрунтом, на якому виріс Тарас. Взагалі завдяки батьку Тарас Чубай прийшов до якоїсь цікавої музики. Відкрив батькову поезію вже через багато років після його смерті, років п'ять-сім пройшло. Зрозумів, що її треба співати, щоб почуло більше людей, бо читати в нас народ лінивий. Це одна з причин чому Тарас почав писати музику взагалі. Батько Тараса – це зразок високої поезії, тому його авторитет не дозволяє Тарасу писати пісні з випадковими текстами. Рок-музикою захопився ще школярем, з 1984 р. по 1986 р. був клавішником гурту "Циклон". Саме тоді Тарас і познайомився з Всеволодом Дячишиним – басистом, з яким і досі виступають разом. Збиралися вони у клубі при лікарні швидкої допомоги та репетирували. Навіть умудрилися дати сольний концерт: квитки друкували самі, друзі їх продавали по карбованцю, збули триста чи чотириста штук (на той час це були серйозні гроші). Влітку 1987 р. взяв до рук гітару і за два дні навчився грати на ній, протягом наступних двох тижнів написав близько тридцяти чи сорока пісень (деякі з них співає і досі). Першу свою пісню "Коли до губ твоїх" Тарас спочатку заграв матері і спитав: "Чи буде з того щось путнє?", і тільки після згоди матері Тарас почав виконувати цю пісню. Ще через два тижні Тарас вже вийшов на сцену, а потім поїхав на гастролі. Свій перший гонорар Тарас отримав за концерти у львівському парку культури і костелі Марії Сніжної. Закінчив Львівську консерваторію (по класу альт). З 1988 р. по 1990 р. брав участь у виступах театру-студії "Не журись". 1990 р. разом із бас-гітаристом Всеволодом Дячишиним створив гурт "Плач Єремії", який за кілька років зайняв провідні позиції у хіт-парадах української музики. 1999 р. Чубай перебрався до Києва, бо закохався у дівчину Ольгу з якою познайомилися на концерті "Плачу Єремії" в Австрії. Тоді в Тараса був такий період, півроку, а може й більше, адаптації в Києві, в кишені було двісті доларів і на них він умудрився прожити десь сім чи вісім місяців ночуючи в знайомих, а потім поступово винайняв квартиру, почав працювати на телебаченні... Згодом Тарас та Оля одружилися. Дружина Тараса – музичний критик за освітою, закінчила Київську консерваторію, а її дипломна робота називалася приблизно так: "Стильові особливості рок-н-ролу на прикладі "Братів Гадюкіних". Ольга виросла в Донецьку (народилася в Макіївці), словом, їхня родина — це "Схід і Захід разом". 2006 р. у сім'ї Чубаїв народилася перша донечка Меланія. Тарас був присутній при пологах, сам перерізав пуповину. 5 листопада 2007 р. Тарас стає батьком вдруге, з'явилася на світ маленька Іванка. У березні 2008 р. на "Новому каналі" стартував авторський проект Тараса – музична програма "Живий звук". 2008 р Президент України присвоїв Тарасу Чубаю звання "Заслужений артист України". 28 червня 2010 р. у Тараса та Олі Чубаїв народився син. Тарас Чубай — то не просто неординарна постать у сучасному музичному світі, він позбавлений зайвої скромності та непотрібної невпевненості. Він один із небагатьох, хто не водив свій гурт мажорними шляхами попсової музики і, можливо, тому зберіг у творчості "Плачу Єремії" своєрідність і "справжність". Його суперхіт "Вона" став справжнім ліричним архетипом буремно-романтичних 1990 років. Завдяки йому ж молодь по всій країні заспівала повстанську пісню "Лента за лентою". Зараз Тарас зі сім'єю живе під Києвом, біля Гостомеля у власному будинку площею 200 квадратних метрів, де є кімната відведена під його власну студію та кімната за склом – для барабанів. Іноді Тарас з дружиною влаштовують домашні концерти: Тарас – на альті, дружина – на фортепіано, а діти слухають, відкривши роти. Любить музику Мелса Девіса, Девіда Боуї, народну музику – одним слово, усе справжнє. Тарас дуже любить, просто так, для себе, виконувати речі свого улюбленого композитора Іоганна Себастьяна Баха. Захоплюється фотографією, їздою по бездоріжжю та любить порибалити. На Новий рік завжди працює, а справжнім святом для себе вважає Різдво.